Особистий бюрократичне пекло

16

Задумалися ми з молодим чоловіком про купівлю квартири. А що, все з першого погляду логічно: навіщо платити за оренду квартири, якщо можна платити цю ж суму за іпотеку своєї квартири? Все, зважилися і пішли в банк.

У трехбуквенном банку № 1 нам заявили, що созаемщиком (читай — «співвласником квартири) може бути тільки родич. Цікавий факт, але чому? Кому яка різниця, якщо дві людини хочуть купити квартиру в рівних частках? Чому вони повинні бути родичами? Відповідь була проста: «Такі правила».

У зеленому страшному банку № 2 созаемщиком може бути хто завгодно і відсоток нижче — чудово! Але після узгодження іпотеки з’ясувалося, що відсоток буде вище на 1,5. Так буває.

Гаразд, пофіг на відсоток, погодилися. По дорозі наша дівчинка-менеджер весело щебетала і, як виявилося, втратила документи, взяла не ті, а потрібні не взяла, не побачила відсутність печатки, потім вимагала довідки за новою формою, пізніше неправильно перенесла дані з наших заявок в свою, переплутала типи іпотеки…

Іпотеку схвалили. Пару тижнів новий диво-менеджер створював нам особистий кабінет і виправляв помилки попередньої дівчинки. Список необхідних документів теж надсилали майже тиждень. Я все розумію, менеджер один, а нас багато. В результаті і сміх і гріх. Потрапивши в свій «особистий іпотечний кабінет», я з’ясувала, що нам схвалили іпотеку аж на 53 тисячі рублів. Іржали з хлопцем довго, мов коні. Спасибі, що чверть спільної місячної зарплати в іпотеку нам дають на 14 років.

Сміх сміхом, але треба збирати необхідні документи. Один з документів мене вбив: нотаріальне заяву, що в шлюбі ми не входимо. Тобто банку не достатньо мого чистого паспорта і простої заяви. Його треба завірити нотаріально. Я приходжу до нотаріуса, кажу: «Я не в шлюбі, ось паспорт». Нотаріус відповідає: «ОК», і видає мені папірець. Вартість питання 900 рублів. З молодим чоловіком на двох 1800. Навіщо? За законом заява не обов’язково завіряти нотаріально, але банк вимагає так.

Далі за списком альбом оцінки квартири. Дзвонимо оцінювачам, приїжджають. Ціна питання 7 килорублей. Домовилися. Приїхав хлопець, обскакав за 5 хвилин квартиру, отфоткал на мильницю і поїхав. Потім дзвонять з питаннями про те, яка площа кімнат. А ми скільки знаємо? Ми були в цій квартирі один раз… Яка релігія не дозволила оцінювачу притягти далекомір і зробити заміри?

Загалом, я задовбали. Вже протягом місяця ми тікаємо з роботи, то в банк, то до юристів, чи то до нотаріуса, і кінця-краю цій іпотечної пісні не видно.