Секрет Полішинеля

15

Нещодавно закінчилася чергова сесія в універі, і не те щоб вона була легкою, але задовбали мене не вона. Ні, мене дістали улюблені одногрупники. Кожен залік, кожний іспит (а якщо не брати саме сесію, то практично кожен день) я чую одне і те ж: «Це ж ти, ти по-любому здаси на відмінно, ти все вивчила і даси списати. Як ти це робиш, навчи мене так само вчити!» От не перебільшую, одна панянка регулярно просить пояснити якийсь секрет, який я, мабуть, знаю, а вона ні.

І я страшно задовбали повторювати, що немає ніякого секрету. Хлопців, чесне слово, у мене в добі ті ж 24 години, тільки я ще й працюю, тому що не хочу брати гроші у батьків. А після роботи я приходжу додому і сідаю займатися. Все просто.

Ось ти, С., частенько сумно оголошуєш, що не готова до парі, і просиш допомогти. Чому ти не готова? Радісно розповідаєш, як твій новий хлопець кличе тебе гуляти кожен вечір, а відмовитися неможливо.

Або ти, К., скільки разів я чула: «Так це в останній раз, дай домашку, вчора така туса була, взагалі не до того було»?

А перед кожним іспитом що? Я, як будь-яка нормальна людина, хвилююся, але висловити цього не можу, бо відразу почнеться те, про що я говорила на початку. А той факт, що я починаю готуватися за кілька тижнів, так і під час семестру пашу як кінь на всі можливі автомати, вас чомусь не хвилює.

Вам здається, що мені все дається легко, але це не так, чорт би вас побрал. Поки ви гуляєте і розважаєтесь, я вчуся. Я витрачаю в середньому 3-4 години в день на домашку. Я витрачаю набагато більше на підготовку до сесії. Так чому ви вважаєте мене якоюсь надлюдиною, який все (виключно відмінні оцінки і любов викладачів) отримує просто так? А головне, чому не чуєте, коли я намагаюся донести це до вас?

Задовбали просто неймовірно!