До першої крові

20

Знову натрапила я на суперечки про шкоду/користь сексуального просвітництва (на цей раз — в зв’язку із запропонованими Вадимом Покровським заходами профілактики захворювання ВІЛ), та бомбануло у мене преизрядно. Є люди — і легіони їх! — які вважають нормальним залишити все на волю випадку. А про дітей вони думають?

Мені було менше 11 років, коли пішли перші місячні. Вкрай перелякана, я побігла до мами, ледь-ледь змусивши себе видавити: «У мене з писи кров, я хворію?..»

Мама відповіла «так», показала, як користуватися прокладками, і пообіцяла піти зі мною до лікаря. Кілька днів поспіль, до припинення кровотечі, я щодня квапила маму з цим походом, і вона незмінно виявлялася зайнята. Потім я й думати про це забула — до наступного кровотечі — і отримала ту ж реакцію. І в наступний раз. І в наступний… Мама вперто твердила, що я хвора, але до лікаря не вела, а я почала думати, що хвороба у мене така соромітна, що мамі не хочеться з таким і у лікаря показуватися, і не раз плакала від безвиході. Додайте до цього відраза до свого тіла і дикі болі в животі, які мама (не) лікувала активованим вугіллям, і уявіть мій стан.

Звідки я могла знати? Інтернету не було, ні в одній дитячій енциклопедії такого не описувалось, а запитати — у кого? У чужих тіток, коли соромиться рідна мати? У тата? У подружок (які, до речі, молодший)? Самій сходити до лікаря? Ага, в 10-11 років.

Приблизно через рік на уроці етики хлопчиків і дівчаток розвели по різних класах. Від вчительки, чудової жінки, я і почула заповітне: «Дівчатка, ви зараз у такому віці, коли організм починає змінюватися…» Шок — не те слово. Після довгих місяців сорому я несподівано дізналася, що зі мною все нормально!

Два уроки поспіль вчителька розповідала нам про наших організмах, про те, що відбувається з хлопчиками, про те, як буде змінюватися їх і нашу поведінку, про доцільність відвідин гінеколога, зачепила тему мастурбації (суду за рум’янцю, мало для кого з однокласниць це виявилося новиною), розповіла, чого можуть хотіти хлопчики, чому не можна робити того, чого не хочемо ми, про ризики, контрацепції, про те, що всьому свій час, про довіру до старших і взаємності. Вона — про Ктулху! — навіть згадала, як виглядає сперма!

Вже вдома слідом за радістю прийшла образа, і я запитала маму, чому цього не розповіла мені вона, тоді, коли було необхідно? Спочатку отримала відповідь: «Було рано», а через пару секунд: «Ти права не маєш у матері щось вимагати, не кажучи вже про такі претензії!» Та ні, справа була не в релігії — як радянська людина, мама була атеїсткою.

Пробудив цей урок підвищений інтерес до сексу? Немає. Слово «секс» дітвора знала й раніше. Знали, що при цьому роздягаються, знали, що «пісі» якось замішані, передавали з уст в уста наївно-сороміцькі віршики (будь згадає парочку таких з дитинства), але це було нескінченно далеким. Зате коли інтерес з’явився, я вже знала, що на маму покластися не можна ніяк. Перші питання були задані все тієї ж вчитель, від неї я отримала преполезную книжку «Чого не вчать у школі». А потім в будинок прийшов інтернет. Ви уявляєте, що може нарити в інтернеті непідготовлений підліток, ледве вміє відрізняти добро від зла і твердо знає, що батьки розібратися не допоможуть?

Отже, порівняємо: урок етики (за фактом — сексуальної освіти) і чудова дама-вчитель в школі дали мені знання свого організму, розширене поняття про особисту гігієну, усвідомлення ризиків статевого життя. Мамина скритність назавжди вбила можливість довіри до неї у важливих питаннях, дала мені кілька місяців відчаю, нав’язливу ідею і огиду до свого тіла, долати які було дуже складно, і дуже страшне поняття про секс — спасибі інтернету.

Люди, коштує ваша «мораль» сліз жаху маленької дівчинки, яка знову побачила пляма крові на трусиках?