Не травень місяць

13

Задовбали ці нав’язані «канікули»! Хоча, здавалося б, такий подарунок від держави — дев’ять вихідних поспіль. Роби, що хочеш!

Можна з’їздити куди-небудь. Тільки от темніє в чотири години вечора. Можна трохи побігати по незнайомому місту галопом, спробувати побачити всі-всі до темряви, а потім сидіти-нудитися в готелі… та й гуляти неприбраними вулицями, сніг з брудом місити — приємного мало.

Можна в театр або сходити в кіно. Але на вулиці мінус двадцять п’ять: спочатку «утеплишься», одягнеш светр товщиною з бронежилет і пару штанів, а потім будеш в театрі мучитися від такої кількості одягу.

Про «активний спосіб життя» навіть не кажу…

Зате між травневими святами офіси спорожніють: кожен рік половина співробітників бере 3-5 днів відгулу. Так, чому б не узаконити травневі канікули, прибравши січневі? Уряд же за здоровий спосіб життя — так нехай би в людей були здорові канікули: в туризмі, на дачі, просто приємних прогулянках. А зараз тільки й залишається, що пити та про роботу тужити.

І щоб два рази не вставати… Знаю, зараз, як зазвичай, прибіжать сюди сибіряки і скажуть, що жителі європейської частини «скиглії», що «зима повинна бути холодною і сніжною», що у них діти до -35 катаються з гірок… Та тільки не сибірякам вчити нас, що таке «сніжна зима»: в Сургуті норма опадів для січня у два рази менше, ніж у Москві. У Красноярську — в три рази менше, а в полюсі холоду Оймяконі — у вісім разів. У них взимку сонця більше, і мінус 35 у них — парадокс! — переносяться легше і веселіше, ніж -22 У Європейській частині. І вже точно легше, ніж -10 в Криму з його прибережними штормами, туманами, вологим повітрям.