Хлопчик-гей, будь зі мною понаглей

14

Я дівчина. Гетеросексуальна, але до ЛГБТ все життя більше, ніж толерантна. У студентські роки була купа подруг-лесбіянок, зараз багато друзів-геїв. Ніколи не робила цей критерій є визначальним, просто так складається.

Кращий друг, відповідно, теж гей. При цьому раніше жінки у нього були, і багато, але в останні роки три чоловіки. Каже, фізично проблем немає, є психологічний бар’єр.

Ми дуже близькі, дуже. Періодично живемо один у одного тижнями, спимо в одному ліжку, переплітаючись у сні так, як не кожним коханцям дано, у відносинах є все, крім сексу.

І попало ж мене в нього закохатися. До зірок з очей, до бажання варити борщі і народжувати дітей, ніж раніше взагалі не була помічена ні з одним мужиком. Мовчала кілька місяців. Минулого тижня зізналася. Очікувана реакція: «Я не можу це обговорювати. Я тебе дуже люблю, але жінки мене в даний момент не приваблюють».

А я що? Я тепер роблю вигляд, що нічого не сталося, що все по-старому, а сама ночами беззвучно плачу в подушку, щоб він не чув.

І піти не можу — у мене немає нікого ближче, ніж він, навіть в чисто людському розумінні, і у нього немає нікого ближче мене, я знаю, я не можу його зрадити із-за того, що не вмію контролювати свої почуття. І поруч бути нестерпно — здригаюся від кожного дотику, весь час чогось чекаю, бешусь, коли бачу прийшло повідомлення від якогось мужика.

А що ви знаєте про безвиході?