Борці плюшевого фронту

25

Я живу в Україні. Всі знають, що у нас зараз відбувається, але я зовсім не збираюся влаштовувати політичні дебати. Мене задолбали інше.

Перше. Натовп знайомих вимагає від мене визначитися, з ким я. Так от, я визначилася. Ні з ким. Мені однаково неприємні обидві сторони конфлікту. Я не буду в’язати теплі шкарпетки в подарунок «Беркуту». Я не буду носити чай і цукор на Майдан. Для мене — обидва гірше. Нікого не агітую. Ні до чого не закликаю.

Друга. Мене задолбали те, що 99% цих борців (знову ж таки з обох сторін) борються, не виймаючи дупи з крісла перед компом. Репости репостов, заклики до закликів, постав лайк там, постав лайк сям. Хлопці, ви здуріли? Це не фоточки кішечок, там людей б’ють і вбивають.

Третє. Мене задовбали закордонні патріоти. З обох сторін. Панове, ваш патріотизм не завадив вам звалити з цієї країни. Хочете щось поміняти — приїжджайте і міняйте. Будь ласка, не вказуйте мені, як правильно любити батьківщину. Тому що, судячи з вам, правильно — це любити її з відстані не менше 1000 км.

Єдине, в чому я могла б взяти участь, так це у суботнику з відновлення парків та вулиці Грушевського. Якщо такий відбудеться. Коли-небудь.