Експрес-курс офісного життя

13

Я проходжу літню практику в серйозному державному установі. По натурі я людина досить обов’язковий, і відпрошуватися без поважних на те причин мені не дозволяє совість.

Робота для студента зводиться до «надрукуй — роздрукуй — віднеси», так і тієї жахливо мало, і впоратися з денною нормою я можу за півгодини, не більше. Все інше час, поки начальство п’є чай та їсть плюшки, я сиджу і плюю в стелю, тому що робити абсолютно нічого.

Я готова працювати. Дайте мені завдання, доручіть що-небудь — я просиджу до вечора і буду готова заночувати на робочому місці, поки не зроблю все ідеально. Але витрачати кілька годин свого життя на безглузде і абсолютно безоплатне протирання сідницями стільця я категорично не згодна.

Сама я собі роботу придумати не можу в силу повного нерозуміння того жаху, що в цій конторі називається діловодством. Варто лише заїкнутися про те, що мене непогано було б чим-небудь зайняти, як всі навколишні мене люди (між іншим, ще й гроші за це отримують) приходять в жах.

Чим навантажити нав’язаного вам студента? Відправте його гуляти, не чекаючи, поки він у вас від нудьги вити почне, а не маринуйте його в задушливому комірчині, просто щоб був.