Однолыжница

56

Я сноубордистка. Мене задовбали ті, хто неадекватно реагує на дівчину з бордерском костюмі і рюкзаком за плечима з прикріпленою до нього дошкою. До прикутим поглядів-то я вже звикла — хай дивляться! Але ті, хто тикають пальцями і кричать: «Дивись, це ж сноуборд!», нариваються на грубість.

— Ой, а ти що, катаєшся на цьому?
— Ні, бл@#ь, з собою тягаю, плечі качаю!

— А чому у тебе скейт такий великий?

— А ти добре катаєшся?
— Непогано.
— І ось ці всякі трюки вмієш?
— Вмію.
— А ось гірка, покажи що-небудь! — тицяє в замет в півметра заввишки.

— А шо це в тебе лижа тільки одна?

— Це ти від комплексу неповноцінності катаєшся! Краще б до психотерапевта сходила!

— А я теж можу взяти шматок фанери і виє#%тися!

— Дівчина, а навчіть кататися!
— Я можу пояснити, куди приїхати, якщо не знаєте, де взяти борд напрокат. Мої послуги як інструктора стоять ## грн в годину. Але можете навчитися і самостійно.
— Ой, ти це лохам розкажи! Навчи мене на твоєму столі, прямо тут, а я пивом виставлюся?!

— Дівчина, вас до Альп не підвезти?

Товариші, майте на увазі, що кант (кромка сноуборду) досить гострий для того, щоб залишити слід, а борд досить важкий, щоб проламати череп, і сил у мене вистачить. Нерви не залізні.