Жеріть синиць в руках

101

Стандартне сірий ранок жовтня. По дорозі на роботу купую в кав’ярні набір різнокольорових макарунів. Знаю, що подруга марить солодкої нісенітницею, хочу порадувати, приношу, пригощаю… Реакція чарівна:

— Ні, все-таки справжні макаруни тільки в Парижі.

Мати, а ти була в Парижі? Ось я точно знаю, що не була. Отримуєш 25 тисяч в місяць, займаєш у мене на обід, зате, моя прекрасна інтелігентна принцеса, ти знаєш все про макарунах по книгах і груп «Вконтакте». І ці — не як у Парижі.

Багато будують з себе естетів і гурманів: «Це надто терпке вино», «Цей „Гіннес“ відстійний, пітерський», «Шмотки з дисконту — це не шмотки», а самі на метро і електрички їздять. І я не проти — не всім же бути мільйонерами, — але навіщо корчити з себе невідомо кого? Просто стрескайте ви ці смачні кольорові тістечка тут і зараз. І посміхніться, хоч ми і не в Парижі.