Мамою вперед

19

Скажіть, що це за мода пішла при повсюдному поширенні стільникових телефонів? Тепер чомусь при будь-пустощі дітей — дзвінки від обурених викладачів батькам. При будь-якому чихові — дзвінки з дитячого саду.

У мій час батьків викликали в школу за якийсь жахливий вчинок, причому, швидше за все, вже за рецидив. Вчителі якось примудрялися з нами справлятися, вмішуючи батьків, якщо вже зовсім все погано. За відсутність змінного взуття, за надмірно яскравий макіяж, за запізнення на урок і за бійку з однокласником завжди влітало нам. Не пам’ятаю, щоб комусь вчителі телефонували додому (мобільників тоді не було). І батьки вчителям дзвонили в самому крайньому випадку — ну, з Новим роком привітати. Були, звичайно, батьківські збори, але і на них «головомоек» ніхто не влаштовував. Батьки, діти та вчителі намагалися вирішити виникаючі проблеми спільно, а не змагалися, хто кого сильніше, вибачте, обматерит. І ми як-то досить рано звикли відповідати за свої слова і вчинки самостійно.

Зараз же таке враження, що навіть десятикласникам за три-п’ять років і що за них повністю відповідають батьки. А потім у вузах дивуються, чому абітурієнти «мамою вперед».