Нудно, товариші, нудно

33

Накипіло несподівано, але дуже різко. Я — людина, який непогано знає англійську. Моїх знань вистачає не лише на те, щоб спокійно дивитися і читати бестселери в оригіналі, але і на те, щоб переводити тексти авторів більш ніж вікової давнини. І так, звичайні словники мені не потрібні, я користуюся тільки спеціалізованими. Я — чоловік, який вчився в школі з глибоким вивченням англійської мови, вісім годин «інгліша» тиждень були для нас нормальним явищем, а групи були всього по 9-10 чоловік.

Що ж задолбали? Що два цих факту про мене ніяк не пов’язані. Я вийшла зі школи, володіючи типовим знанням англійської — тобто ніяким. Насилу отримувала «добре» і «відмінно», виконувала десятки вправ, з гріхом навпіл проходила аудіювання… І не могла порозумітися з англомовним іноземцем, який запитав у мене на вулиці не час і не дорогу, а, наприклад, графік розводки мостів.

І ось зараз я, молода душею, активно спілкуюся з людьми зовсім різного віку — від 16 і до безкінечності. Але багато молоді, і я нерідко чую стогін щодо домашек по інглішу. Я легко можу допомогти: не тільки зробити домашку, але і пояснити, що, як і чому. І я це роблю. Але! Моя племінниця, яка навчається у старших класах в тій же школі, що і я, так само мучиться — не розуміє, не встигає, не говорить.

Чому ж? Їй, як і іншим моїм юним друзям, нудно. Вправи виконуються, перекази переказуються, аудіювання аудіюються. А толку — нуль. Я — ні разу не вчитель — почала давати їй та іншим дрібним недовгі тексти, які написала сама. Чесно кажучи, просто дуже сильно спрощені детективи, які я читала в Дойла, Крісті та інших. В їх найпростішому варіанті. І я бачу, як ці юні хлопці вчаться! Вони не читали авторів або не впізнають їх, але їм страшенно хочеться знати, хто ж вбивця, — і для цього вони відчайдушно вивчають книги і словники.

Нещодавно я відкрила ще більш офігенний спосіб навчання — англофанфики. Тут, правда, варто проявити уважність — автори не завжди грамотні та адекватні. Та й таке інколи трапляється, що мені самій тошно. Але все ж головна мета дотримана. Я живим прикладом показую, для чого потрібна мова. Молоді хочеться прочитати оригінали Дойла, молоді хочеться прочитати крутий фанфік по Гаррі Поттеру. Вони розуміють, для чого вчити цей чортовий англійська. І вони вчать. Так, як ні одному викладачеві не сниться, тому що хочуть прочитати високий рейтинг, якого я не переведу їм ніколи.

Ви скажете, це погано? А я скажу, що це добре! Тому що вони все одно будуть це читати і дивитися — тільки російською. А так вони отримують стимул. І чітке — на їх вік — усвідомлення, що мова приносить їм користь.

Так чому наші викладачі продовжують наполегливо притаскивать тексти а-ля «ландон з зе кепітал оф грет бритн»? Чому не намагаються зацікавити? Чому не намагаються приховати в текстах загадку? Мені і зараз неймовірно нудно читати про «вайлд, вайлд вест».

Жодна наука не цікава, поки юні душі не бачать відчутною практики застосування. Ваш викладач математики не пояснював вам відсотки і пропорції на прикладі зарплати? Напевно пояснював. Так чому «англійці» продовжують товкмачити про «травень пленет»?