Столична штучка

43

У мене автомобіль рідкісною за теперішніх часів марки «Москвич». 2141-й, ага. Їздить, є багато не просить. На праворукую міняти не хочу, а на нормальну леворукую ще не заробив.

Ремонтувати свого «Москвича» я намагаюся сам, але іноді доводиться користуватися послугами автосервісу. До останнього часу мене виручала СТО недалеко від гаража, на якій я був постійним клієнтом. Але все хороше коли-небудь закінчується. Коли я переїхав в нову квартиру на іншому кінці міста, їздити на свою СТО стало далеченько, і я спробував знайти сервіс ближче, благо з’явився привід: виставити запалювання після заміни трамблера і карбюратор заодно почистити.

Загортаю під вивіску «Ремонт будь-яких вітчизняних автомобілів, фарбування, кузовні роботи». З чотирьох боксів три вільні; світло, підйомники, мужички в чистих комбінезонах — чудо. Звертаюся до останніх:

— Хлопців, мені б виставити запалювання і почистити карбюратор.
— Мужик, ти шо, це ж «Москвич»!
— Так, «Москвич», а що не так? — дивуюся я.
— Ну, на них запчастин немає! — парирують мужички.
— Так, мужики, двигун тут від «Жигулів», запчастини вам не знадобляться. Мені тільки виставити запалювання і почистити карбюратор — ось ремкомплект.
— Не ми «Москвичами» не займаємося, там під капотом незручно, і взагалі…

Діалог повторився і на другий СТО, і на третій. Не знаю, чи то у «Москвича» двигун стоїть догори ногами, і до карбюратора з трамблером не підібратися, то у мене гроші якісь не такі, але взаєморозуміння ми так і не знайшли. І гаразд би надлишок клієнтів був, забиті бокси і черга стражденних за воротами… Хлопців, ви як хочете, але це, по-моєму, просто непрофесіоналізм.