Ох Фігаро, Фігаро

64

Мене задовбали перукарі. Ні, не ті, що отстригают зайві п’ять сантиметрів.

Ось уже років п’ять, як я вибрала собі зачіску. Коли я йду стригтися, то беру з собою три якісно роздруковані фотографії, на яких з усіх боків добре видно волосся. Всі п’ять років ці фотографії не змінюються. Тільки є одне але: у людини на фото — волосся укладене.

Коли я приходжу в перукарню, то прошу зробити таку ж зачіску, але без укладання. На всяк випадок ще рази два нагадую, що так, на фото волосся укладене, але мені потрібна така ж стрижка, тільки без укладання. Там легко — волосся просто стрижуться, укорачиваясь до низу, на фото це помітно.

Як підсумок, я отримую завжди різну стрижку, але вельми схожу на фото. На це я не ображаюся, стригти точнісінько складно, а влаштовувати істерику з-за двох зайвих сантиметрів немає сенсу. Але потім…

Майстер починає укладати мої волосся. Віск, лак… Коли я кажу, що просила цього не робити, найчастіше майстер посміхається і каже, що мені не потрібно оплачувати це. Таке відбувається у всіх місцях, від дешевій перукарні до елітного салону краси.

Потім я вирушаю додому мити голову від липкої воску (при цьому брудню їм все, що можна) і спізнююся на годину. На щастя, гроші за укладання не беруть. За останній час вже звикла до цього і не планую нічого на найближчі пару годин після візиту до перукаря.

Я не знаю, що рухає цими людьми, чому вони так хочуть вимазати мої волосся воском і лаком і навіть не питають про це, але вони неймовірно задовбали. В свій наступний візит повторю разів десять, щоб вже точно зрозуміли.