Русификция

12

А мене задовбали звичка моєї мами все русифікувати.

Я це називаю слова-нашизмы. Всі переінакшить, і виглядає це нерозумно, і всіх дратує. Отже. Дзвонить мама, запитує, що роблю. Відповідаю, що печу піцу. «Піцу? Ну набридли зі своїми закордонними назвами. Сказала б, печу пиріг. З ковбасою. Так зрозуміліше». Те ж саме з равіолі: «Ну сказала б, що це пельмені, а то ж глянь — ра-ві-ооооли». Аналогічно і з лазаньєю, і з суші, і з чизкейки.

А ще вона так само любить перекрутити імена людей. В студентстві до мене не хотіли приходити подруги і друзі, тому що мама тут як тут. Були у мене подруги Людмила Серпня, вони представлялися як Міла і Ава, ми так їх і звали.

І ось, прийшли в гості, виповзла мама і давай знайомитися: «Тебе як звати? Міла? А повне ім’я як? Меланія? Ааа, Людмила. Ну так тоді чого ти Мила? Ти ж Люду. А ти хто? Ава? Це що таке? Серпня? А ти що, народилася в серпні? Ні? У березні? А чого тоді Серпня, а не Березня? І взагалі, у нас була тітка Гутя, теж ніби Серпня її звали, так що ти тепер теж Гутя».

Дівчата образилися, в гості більше не приходили, а потім і зовсім втекли. Так само як і мій бойфренд Микола, який іменував себе Нік, а моя маман наполегливо кликала його Колюня. От не треба так, а?