Богиня розвідного ключа та перфоратора

53

А мене задовбали мудроженщины. З тієї породи, що відчувають «попоболь» при вигляді баби з перфоратором (розвідним ключем, прецизійної викруткою тощо). От цікаво, від виду чоловіки за плитою або з немовлям на руках у них так само припікає?

Я отримала вищу технічну освіту. Це означає, що десятки людей вклали в мене свою працю як мінімум для того, щоб я сама змогла розібратися в хитросплетіннях труб і гребінок, якщо треба включити бойлер, щоб помитися, і підібрати потрібний режим роботи ударного дриля, якщо мені раптом припре повісити на стіну чергову витребеньку, а не піднімати заради цього з дивана коханого чоловіка, який там затишно пригрелся під футбольчика і пивасик. Ні, мені ніяким місцем не приємно чути від мого лицаря розвідного ключа та перфоратора: «Ах ти моя дурненька, чого тебе тільки в інституті вчили?» Це ображає і мене, і всіх тих, хто певним чином вклав у мене свої сили. Справедливості заради варто помітити, що лицар мій сам по собі філолог і в побутовій техніці, скажімо, велосипедах розуміє не шибко більше мене.

Тому справжнім мужиком в моїх очах його робить те, що коли о першій годині ночі йому в черговий раз припирает поїсти, він не будить мене, не дорікає мені, яка я хренове господиня, якщо в холодильнику у нас тільки гречка на сніданок, а відриває свою чудову дупу від стільця і йде в цілодобовий магазин собі за ковбаскою сам, та ще й мені смакоти приносить.

Так, ця людина досить безалаберен в побуті, погано відрізняє порядок від безладу, чисте від брудного, їжу від закуски, що мене, звичайно ж, підбішує, але він все ж старається для мене, і я не бачу приводу зайвий раз змушувати людину робити те, на що у нього немає ні сил, ні бажання, тільки з-за його гендерної приналежності.

І не треба мене жаліти і виставляти прямо-таки жертвою домашнього насильства. Є бажання — робимо. Ні — не робимо. І любись воно все конем, «погода в домі» без зайвого капанья на мізки важливіше.

А той факт, що багатьом чоловікам подобається бачити поряд з собою не цілком повноцінне істота, яка без неї ну просто ніяк-ніяк не проживе, — ще не привід заохочувати таке ставлення до себе. Незамінних людей, як говорив товариш Сталін, ні!