Країна у нас з собою

14

Я живу в маленькому європейському королівстві. Живу давно, скоро буде 25 років, як вперше сюди приїхала.

Минулого тижня мені довелося їхати в російське консульство. Ви думаєте, я зараз буду поливати брудом співробітників консульства? Ні, вони якраз хлопці відмінні. Все зробили швидко, якісно, підказали, де треба. Молодці, інших слів немає.

Задовбали мене такі ж експати, як я.

На вулиці біля консульства невелика черга. Сонечко світить, тепло… Вулиця сонна, машин немає. Коротше, сиди і насолоджуйся. Чоловік сім, може бути, дев’ять. В середину впускають по п’ять чоловік. Якщо більше, то в приймальному приміщенні дихати буде нічим. Але ні, це занадто складно. Треба пропхатися, влізти, втиснутися. Прямо зараз. Цю секунду. І нічого, що ви ліктем штовхнули вагітну дівчину в живіт, а мене трохи не збили з ніг… Гаразд, припустимо, раз така потреба.

І все ниють. Ой, які ж вони в консульстві звірі: змусили переписувати заяву! Ой, а ось цю даму відправили робити фотки! А ось цього чоловіка взагалі відправили додому, так як у консульстві можна тільки заплатити карткою, а він її забув! Який жах… Ну і що, що на сайті все написано? Там багато всього написано. Що, все це читати треба? Краще псувати всім день і нити-нити-нити… Одягаю навушники, йду в себе. Мантра: все добре.

Але далі — веселіше. Заходимо. Краєм вуха чую розмову однієї дами з співробітником посольства, поки я тихо-мирно заповнюю заяву. Ви коли-небудь бачили скетч «Камеді-клабу» про двох росіян в США? Я сміялася. А вчора, зрозуміла, що це — не жарт. Вони реально так розмовляють. Через слово — іноземне слівце.

— Я ходила до politie, вони кажуть, що треба verklaring. А можна у вас отримати handtekening і stempel? У вас betaling через Bancontact? Так, я тут давно, з 2010-го. Зовсім мову забула.

Вона була не одна. Люди! Як вам не соромно? Я тут живу з 1990-го, в російську школу ніколи не ходила, російська вивчила сама, читаючи книжки, розмовляючи з батьками. Ви явно старший за мене, школу закінчили в РФ, якщо не в СРСР. Ви там працювали. Мені нема з ким тут говорити російською — ні по роботі, ні в особистому житті. Ви прийшли з російськими подругами і дітьми, які говорять точно так само, як і ви…

Після чергового експата, що добив російську мову, я віддала свої документи і зловила втомлено-розуміючий погляд співробітника консульства.

Експати, ви мене задовбали за годину. А цим хлопцям з вами працювати і працювати. Бідолахи.

Завтра мені забирати готові документи. Чекаю продовження.