Шкіряна голова і блакитний екран

36

Так, панове, я скінхед. Зачекайте плюватися в мою сторону і кричати «вбивця» або «відморозок» — дайте мені договорити. Я скінхед, але не неонацист, яких вам показують по зомбоящику, а «трад» (простіше кажучи, традиційний скінхед). Я іду ідеям перших скінів, що з’явилися в шістдесятих роках. Я абсолютно аполітичний; мені все одно, якого кольору людина — я спілкуюся з усіма, не ділячи людей на раси. Я проти нацизму та справжнього патріотизму.

Мене вбиває реакція суспільства на мої слова про те, що я скінхед. Так, я виглядаю агресивно: голена голова, важкі черевики, джинси і підтяжки. Але жодного разу в житті я не підняв руки на людей іншої національності, ні разу не кричав «Росія — для росіян». Але варто мені сказати про приналежність до цієї субкультури, як все трохи не з кулаками лізуть! І боронь боже сказати таке, якщо в радіусі ста метрів є пенсіонери. Починаються дикі крики: «Що ж, ми з фашизмом боролися, щоб такі, як ти, зараз свастику носили?!» Не за цим ви з ним боролися, так і свастику я не ношу. Більше того, я продовжую вашу боротьбу з фашизмом.

Найбільше вбиває, коли начебто я переконую людини (словами, а не кулаками), що до нацизму скіни не мають відношення, як він раптом різко згадує, чому його вчив телеекран, і заявляє: «А ось по телевізору казали…» Ви побільше цей ящик слухайте, там вам і не таке скажуть. Ті відморозки, що у вашому телевізорі, не мають ніякого відношення до нас.

Перш ніж вішати ярлики, потрудіться хоча б з’ясувати, на кого бочку котите.