Гостра на язик

46

Я керую торговою точкою. Трохи менше року тому була у мене в одній із змін продавщиця. Яка? Так практично ніяка. Філологічну освіту, маленького зросту, худенька, мім, уперта, замкнута, непоказна. Саме воно в магазині засобів стільникового зв’язку. Вона мені не подобалася, звільнити ж було за що: незважаючи на всі дані, план продажів виконувала. І все-таки, чого я від неї чекав. Було у мене відчуття, що добром її робота не скінчиться. І цей день настав.

Недільний літній день. На вулиці спека, клієнтів немає — всі купаються, напевно. І ось в магазин заходять троє. Шльопанці, шорти, футболка-сіточка. Мускулатура, заплывающая жирком, пляшка пивасика в руці у кожного. Думки в голові не тримаються, йдуть тут же на мову, обростаючи характерним сленгом. Загалом, виштовхнули до них наше «філологічне обдарування». На всякий випадок встав від цієї компанії неподалік — мало що. Один з «пацанів» витягає з кишені шортів згорнуту пачку купюр п’ятитисячних (тисяч двісті там було) і вимагає найдорожчий телефон. «Філолог» моя приносить, показує. Клієнт з нахабної посмішкою її слухає, періодично вставляючи фразу: «Ще че розкажеш?». Його супутники оглядають все навколо, коментуючи побачене, потім починають обговорювати жіночі гідності «філолога». Достоїнств там ніяких, тому відповідні фрази. Вже напружився охоронець, дві інші продавщиці сховалися за прилавком, «філолог» виду не подає. Закінчується все це ляпанцем по її заду і сміхом:

— Та я трохи руку не одбив — там одні кістки!

Втручаюся, прошу покинути салон. Клієнт посміхається:

— Гаразд-гаразд, хлопці більше не будуть! Щас оплачу — і висунемо!

Сплатив. «Філолог» упаковує йому смартфон в пакетик, посміхається (криво), дякує за покупку (крижаним тоном). Клієнт дивиться на неї і каже:

— За таку покупку ти мені не спасибі повинна говорити, а відсмоктувати!

Далі все відбувається швидко. «Філолог» робить крок до клієнта, падає на коліна, сдергивает з нього шорти з трусами… Що було далі, не помітив, але через секунду пролунав виття, клієнт позадкував, заплутався в своїх шортах, впав. Потім ми з охоронцем буцалися з клієнтом і його «кентами», чекали поліцію. «Філолога» і слід прохолов. Тільки босоніжка в залі залишилася і друга — біля службового входу. Втекла Попелюшка.

Звільнили її тим же днем — заочно, за прогул. Більше я її не бачив. Розповідали, що документи забирала її мати. Чутка ходила, що директор регіонального представництва, коли закінчив іржати, прилаштував дівчину кудись до своїх знайомих, але за правдивість не ручаюся. Клієнт при поліції не зміг описати, що з ним сталося, справи ніякого не заводили. «Пацани» тиждень стежили за салоном, потім зникли.

Обережніше з бажаннями!