День відкритих дверей

29

Як же задовбали не в міру приємні особистості, в силу особистих статевих невдач люблять судити всіх навколо!

Уявіть собі, я катаюся на скутері. А ще я дівчина, і в мене з особистим життям все чудово. І мені начхати, що при зростанні метр п’ятдесят і вазі 45 кг я виглядаю на ньому, девяностодвухкилограммовом, дещо дивно. Мені 24, і я маю досить непогано розвинений мозок разом з адекватною самооцінкою. Так, скутер мені подарував тато. Він мене любить.

Я не розсікають на скутері під вікнами погано сплять і всім котрі заздрять людей по ночах. Ви знаєте, що подібний вид транспорту економічний, зручний і просто приємний? Я обережно їжджу. Дуже обережно. Взимку я пересідаю на особистий, не на татові гроші куплений автомобіль. Але коли ти встаєш з глибокої калюжі в подертій куртці, купленої півгодини тому, і подряпаному об асфальт синьому шоломі з-за того, що дивиться на тебе в упор тітка раптом вирішує нарешті вилізти з своєї тачки, відкривши широко-широко двері і перегородивши тим самим частину дороги, тобі хочеться згадати дитинство, три роки боксу і набити цій дурепі морду, щоб думала, @#$, що вона робить.