Чим складніше, тим краще

35

Задовбали люди, старанно рекомендують занадто складні книги.

Ще живі спогади про школу, де задалбывали подібні діалоги з дорослими:

— А ти читав Достоєвського?

— Ні, це 10 клас, а я в 8.

— Ну як не соромно! Не читати Достоєвського у 8 класі!

Дорогі, багатьом Толстой із Достоєвським стають цікаві взагалі ближче до старості. Так з якого ж балрога треба ґвалтувати ними ще до шкільної програми?

Є і зворотний варіант: «Як, тобі вже 20 років, а ти читаєш про піратів?» Ось так вийшло — у школі мене цікавила фантастика, спочатку дитяча, потім фентезі, і чудовий Сабатіні залишився неохваченным. Звичайно, пізно, пора переходити на Толстого. Навіть у трясущемся автобусі — тільки класика, тільки хардкор!

Крутіше цих товаришів тільки інші. Ті, хто видають подібні «добрі поради» стосовно до іноземних мов. Якщо ти похвалився, що почав вчити новий іноземний, відразу сиплються рекомендації читати класиків в оригіналі. Пальму першості займають мої дорогі родичі, які у 8 класі, коли у мене був посередній англійська, подарували Шекспіра. Неадаптованого. Його англійці-то читають далеко не на одному диханні: мова складний і з безліччю застарілих форм. Але якщо онук почав читати іноземною — нехай читає Шекспіра.

Товариші порадники! Ви не годуєте беззубих дітей сухарями? Так чому, коли йдеться про їжу духовну, ви так і мрієте нагодувати сухарями, а то і неколотыми горіхами?