Дівчинка виросла і не забула

123

Коли мені було 20 років, я жила з батьками в старому давно не ремонтованому будинку, де взимку було, м’яко кажучи, прохолодно. Від крижаних полів рятували теплі капці типу валянок, та й то не завжди.

Сама того не помічаючи, я стала підтягувати то одну, то іншу ногу під себе, сідаючи в крісло чи на стілець. Папу ця звичка выбешивала до несамовитого стану. Повторюся: я не клала ноги на стіл, не пхала їх йому під ніс, я просто сиділа, підклавши зігнуту ногу під себе, навіть ступні при цьому видно не було. Але, бачачи мене в цій позі, тато незмінно відкидав вилку в сторону і з матом вискакував з-за столу, заявляючи, що він зі мною є не сяде.

А я нічого не могла з собою вдіяти, мені, незважаючи на светр, колготки і товсті шкарпетки, було холодно, я згорнулася в клубочок інстинктивно, а не на зло йому. Відремонтувати підлогу татові в голову не приходило, йому ж не холодно! А мені з моєю невралгією переохолодження категорично заборонено.

Минуло багато років, я живу в теплому будинку, працюю в теплому приміщенні і досі ненавиджу мерзнути. А звичка залишилася, з підібраною ногою я сиджу навіть в офісному кріслі. Спасибі, зауважень не роблять. Я віддаю собі звіт, що це не додає мені здоров’я, і намагаюся позбутися від цієї звички, але поки безуспішно.

Моралі не буде, я всього лише хочу попросити батьків уважніше ставитися до звичок дітей. Може бути, якщо дитина щось робить не так, як вам подобається, на це є об’єктивна причина і ви в силах її усунути?