Чуєш, парниш!

63

А мене задовбали незнайомці, з ходу переходять на «ти». Що характерно — це зазвичай чоловіки. З боку жінок такого неподобства майже не спостерігала. Працюю в солідній компанії, за родом діяльності часто спілкуюся з клієнтами по телефону. Моє ім’я, посаду і контакти вказані на сайті.

«Оля, привіт! А скільки буде коштувати…». Цікавлюся, хто це і знайомі ми. Мало лі, може не визнала. Відповідають, мовляв немає. І наполегливо «тикають» далі, при тому, що я у продовження розмови звертаюся тільки на «Ви».

«Алло? Це Ольга? Чуєш, Оль, тут така справа, ти можеш…», — так-так, ось так, прямим текстом.

Що характерно, самі ці «тыкалки» найчастіше представляються повним, дорослим ім’ям. Іван, Микола, Олександр Петрович. Так і кортить відповісти: «Окей, Сань, ну че там тобі треба?» Шкода, діловий етикет і елементарна ввічливість не дозволяють цього.

Але є і окремий підвид — «свійські хлопці», які бажають до себе такого ж панібратства. Шановні (і не дуже) Васі, Костики та інші Славики, мені некомфортно так вас називати в робочій обстановці! Ми тут взагалі-то не на тусовці за інтересами. Ви звернулися в нашу компанію за послугою. Я не проти неформального спілкування, але е-моє, не ось так з ходу ж з незнайомцями!

Панове, ви в мене очі не бачили, в кінці кінців. Раптом мені шостий десяток років і я вам у матінки годжуся. Ви мені не брати, свати, навіть не друзі друзів. Прошу вести себе чемно.