Погана історія хорошої людини

35

Жив-був у славної Російської Федерації осіб. Була у нього пристойна робота, дружина молода, красива, — було в його житті щастя. Одного разу захворів у дружини живіт під вечір. Мучилася вона мучилася, і чоловік вирішив викликати карету швидкої допомоги. Але довго їхала та допомогу, а через годину, коли машина таки під’їхала до будинку людини, вивалилися з неї дві істоти, дихаючих п’яним чадом наліво і направо. Природно, істоти були загнані назад в катафалк і відправлені додому відсипатися. Наступна карета швидкої допомоги приїхала швидше, так і істоти в ній були адекватніше. Поторкали вони живіт коханої дружини, послухали чогось та й дружину забрали в лікарню на вивчення. Але недовго тривало вивчення: біль пройшла, аналізи зроблені не були, і в п’ять годин ранку дружина стояла на порозі лікарні і викликав собі таксі, щоб повернутися додому до люблячому чоловікові.

І ось тут-то можна подумати, що кінець цієї історії настав. Так адже це тільки початок…

Знову і знову приходили до болю дружині хорошої людини. І возив її чоловік в стольний град, і показував найкращим фахівцям, доцентів і професорів. І робили їй численні аналізи, і ставили різні діагнози, а болі не проходили. Майже півроку їздив чоловік зі своєю дружиною по містах і селах, клінік і медичних центрів, але жоден дипломований фахівець так і не зміг поставити правильний діагноз.

В один похмурий день привіз чоловік свою кохану дружину в славне місто Подольськ і показав її терапевта в місцевому військовому госпіталі. Добрий лікар-терапевт відправив дівчину прямо на прийом до онколога. Довго оглядав онколог дружину хорошої людини, брав аналізи, думав. І він поставив діагноз, і був той діагноз вірний. «Занадто довго ви їздили по містах і селах, надто затягнулася ваша хвороба, — сказав доктор. — Вже нічого вдіяти не можна. Якщо зараз прооперуємо, то ще половину року проживе дружина ваша улюблена».

Прожила дружина люблячого людини майже шість місяців — не збрехав доктор. Довго горював хороша людина.

Тому я закінчу свою бувальщину. А вітчизняним лікарям навіть «задовбали» сказати не виходить. Краще промовчу просто. Не я лаюся матом — принциповий.