Щасливців і Нещасливців

24

Здрастуйте, шановні задолбавшиеся!

Дозвольте відрекомендуватися: я — везуча людина, за сумісництвом подруга невдачливого людини. На думку моєї подруги, мені щастить завжди, а їй ніколи:

— Щастить тобі, що живеш одна з донькою, сама собі господиня. Готувати не потрібно, на м’ясо витрачатися не потрібно. Хочеш — робиш прибирання, хочеш — ні, хочеш — в гості йдеш, хочеш — читаєш, хочеш телек дивись, хочеш — спати лягаєш. А у мене чоловік, знаєш, скільки потрібно грошей, щоб прогодувати? Одне тільки м’ясо — суцільне розорення! А скільки часу доводиться проводити на кухні! З роботи біжиш, щоб приготувати чоловікові вечерю, встаєш на годину раніше, щоб приготувати йому сніданок, а у вихідні ще й обід! А прибирання скільки! Тільки приберешь квартиру, він знову все розкидає, а не дай бог, порошинку побачить, взагалі туші світло! А ще щоденне прання та прасування його речей! Це не життя, а кошмар якийсь!

Так в житті сталося, що вона з чоловіком розлучилася, а я навпаки — знайшла прекрасного чоловіка, з яким почала жити разом з твердої перспективою на законний шлюб і другу дитину. Подруга:

— Щастить тобі, у тебе є мужик! Тобі є кому і кран полагодити, і повісити поличку, не те, що мені! У тебе кохана людина поруч, а мені так сумно, адже я зовсім одна! Та й оточуючі ставляться з повагою тільки тим жінкам, у яких є чоловік, а нас, розлучених, ні в гріш не ставлять!

— Щастить тобі, ти сіла на автобус і приїхала на роботу, ні про що в тебе голова не болить! А мені доводиться постійно заправляти і мити машину, проходити техогляд і техобслуговування, платити транспортний податок і страхові внески. А який стрес — водити машину, ти навіть собі не уявляєш, скільки виродків на дорозі! Про те, що паркувальне місце знайти — ще той квест і ціни на бензин, я взагалі мовчу!

Так сталося, я купила автомобіль, а їй свій довелося продати.

— Щастить тобі, у тебе машина є. Ти їдеш в теплі і комфорті з улюбленою музикою, а я за півгодини чекаю автобус на морозі, потім доводиться втискуватися в салон, як оселедці в бочку, там всі репетують, хамлять, штовхаються, смердять потім, наступають на ноги, рве колготки фурнітурою сумок і портфелів! Щоб не запізнитися, доводиться виходити з дому за годину до початку роботи, а раніше на машині я за 15 хвилин добиралася!

Раніше подруга займала керівну посаду:

— Щастить тобі, ти прийшла на роботу, відсиділа належний час і додому пішла, і ніяких турбот у тебе немає! А я несу відповідальність за роботу відділу, підпорядкованим лише б не працювати, або працювати абияк. Знаєш, як важко змушувати їх працювати, як належить! А вищестояще керівництво питає з мене за результати роботи!

Потім її фірма розорилася, вона знайшла нову роботу, але вже на позиції рядового співробітника. А я тим часом отримала керівну посаду.

— Щастить тобі, ти — начальник, робиш, що хочеш! А мною командують всі, кому заманеться! Навіть секретарка директора та зверхньо дивиться! А сьогодні взагалі фініш — моя безпосередня начальниця, 27-річна шмаркачка, уявляєш, посміла мені зауваження зробити за запізнення!

І так у всьому. Мені щастить, тому що у мене телефон новий, а в неї — старе. Мені щастить, що у мене телефон старий, його не вкрадуть, а вона за свій новий боїться. Мені щастить, що встигла в обідню перерву купити хліба додому. Мені щастить, що каблук у туфель відлетів — є привід купити нові. Задовбали!