Осади ближнього свого

19

Здрастуйте, дорогі читачі та письменники цього сайту. Мене задовбали одна глобальна проблема людства, яка проявляється в безлічі приватних випадків, а саме — псевдобезвозмездная допомогу.

Поясню, як це відбувається. Ось у вас трапилася якась проблема, і людина — це може бути родич будь-якого ступеня близькості, друг, приятель, а то і взагалі хтось сторонній, — пропонує вам допомогу. Причому так старанно пропонує. Ви навіть відмовлятися пробуєте, але потім погоджуєтесь — в кінці кінців, так можна і до небажаного конфлікту Екшн ти, а допомога-то вам справді не завадить.

А потім ця людина, надаючи вам ось таку допомогу (зауважте, абсолютно безоплатно), починає, м’яко кажучи, нахабніти. Він починає вести себе так, ніби у нього над вами є незаперечна влада. Ніби ви коли-те давно принесли йому обітницю послуху, а тепер ще смієте щось пищати. Ніби між нами колись був складений договір, що за будь-яку його безоплатну допомогу (вже хочеться сміятися, чи не правда?) він буде дозволяти собі хамити вам, приходити без попередження, вимагати від вас чогось, що ви не хочете (і все одно, що у вас до цього були свої плани), а ви йому і слова не скажи.

І часом Екшн сно на практиці так виходить. Особливо якщо це родич, причому такий, який реально вам допомагав, з яким і сперечатися-то страшно — а ну як утне що-небудь типу інфаркту або інсульту, а вам потім у лиходіїв значитися, причому у власних очах.

Так от, всім тим, хто потрапив у таку ситуацію, бажаю з честю вийти з неї. А тим, хто ще не потрапив, раджу — не наказую, а саме раджу, — припиняти подібне на корені. Хоче допомогти — нехай скаже вголос, що він допомагає вам безоплатно. Краще запишіть це на диктофон і при будь-якому намірі вимагати з вас «законну» вдячність — не прогинайтеся, а стійте твердо. Краще відразу пройти через скандал, цим ви допоможете не тільки собі, але і самому такій людині. Прогнетесь — закріпиться рефлекс паразитування (будемо називати речі своїми іменами). А не прогнетесь — закріпиться інший рефлекс. І нехай люди про вас думають як завгодно погано, але й поважати зате стануть як рівного.

Дворові відносини не закінчуються випускний лінійкою, так і знайте. Вони тривають завжди і скрізь, від самого нашого народження до самої нашої смерті. Хто вчасно осадив свого ближнього, того близький поважає і тому легше робити цього самому ближньому добро. Причому найчастіше саме безоплатно.