І завмер в захваті…

24

Про людей-тромбах тут уже говорили. Але я трохи не про них.

Стандартна ситуація: метро. Давайте припустимо ідеальний варіант: не годину пік, ніякого натовпу на вхід-вихід.

Ви — лісовий мешканець, вперше в житті виходить за межі своєї землянки?

Ви — австралопітек?

Якщо ні, то поясніть чому, ну чому? Занісши ногу над порогом, ви знижуєте швидкість свого пересування до нуля.

Ви оглядаєте печеру на предмет небезпек?

Ви вперше в метро і ви охренел від того, що там побачили?

Тоді це зрозуміло, ласкаво просимо в сучасний світ.

Але якщо ви не в постолах і не перенеслися машиною часу на парочку мільйонів років вперед, то що змушує вас завмирати на цій лінії?

Ні, ви одягнені по часу, цілком орієнтуєтеся в метро. Що дозволяє мені припустити, що ви просто… Ні, не можу підібрати обоеполое визначення. Скажу простіше: вам просто насрати на всіх, крім себе.

Коротше, задовбали. Входячи — заходь, а не стій на порозі. Інакше толкну в спину, а потім ще й за вушко візьму, якщо ти — мужик. Сьогодні спробував, і тут же прохід звільнився. І, до речі, ти так смішно зіщулився після фізичного відповіді на пред’яви. Що, не очікував від дідуся з сивою бородою?