Недитячі розваги

56

Як же мене задовбали численні знайомі і друзі своїм ставленням до консольним і комп’ютерних ігор! Я розумію, що ви, окрім «косинки» і «сапера», нічого не бачили, а диски купуєте тільки під запис чергових трэшовых комеЕкшн . Але, блін, невже ви жодного разу не проходили повз прилавки з іграми? Невже написи на дисках типу «18+» або «Rated ‘M’ for mature» вам нічого не говорять? Так, після чергової «ферми» в соцмережах і справді здасться, що ігри робляться тільки для дітей, але ж це далеко не так.

Ви свято впевнені, що «всі ігри тупі і зроблені для тупих». Звичайно, у вашої улюбленої «косинці» сюжетом і не пахне, але ж є й інші ігри. Наприклад, історія про те, як людини підкосило після смерті дочки, а потім з’ясувалося, що вона зовсім і не мертва, а смерть її інсценована з метою використання головного героя в якості інструменту для втілення чиїхось задумів і амбіцій. Не самий сильний приклад, але вже краще сюжету ваших улюблених фільмів про блідих, сопливих, ікластих хлюпиках. Так, є ігри для дітей, але є й такі, диски з якими я б і потримати своєму синові не дав. Зрештою, ігри наочно показують, чого досягли сучасні комп’ютерні технології.

Зрозумійте, я граю не для того, щоб відчути себе богом або самоствердитися за рахунок кривого ІІ супротивників. Я граю, щоб потішити око якісною графікою і пережити практично зсередини непоганий сюжет, який часом змушує то на стільці від страху скакати, то задуматися про щось вічне або насущний. І вже краще я подивлюся на пригоди командора Шепарда, ніж буду гробити своє здоров’я алкоголем.