Менше з двох зол

33

Боже мій, та коли ж до вас Екшн де, панове хороші, що раніше трава не була зеленіша? Діти розумніші вже точно не були.

Моє дитинство випало на кінець 90-х початок 2000-х. І я, як і ви, теж був добре обізнаний про ножах, газових плитах, розетках і батькових інструментах. Та й взагалі я був дитиною досить полохливим, якщо чесно, навіть боягузом, тому в різні дитячі авантюри не потикався. Зате мої однолітки, точно так само залишені працюючими батьками вдома одні, рвалися до пригод.

Про, скільки раз на початку уроку я чув: «А Сергій у лікарні, він зламав ногу… З дерева впав». Так-так, лазили по деревах, по покинутих будівництвах, гойдалися на несправних гойдалках «сонечком», а потім ламали хребет. В більш ранньому віці (у початковій школі чи дитячому садку) лизали металеві конструкції на дитячому майданчику і прилипали до них мовою або бавилися з сірниками (і добре, якщо без наслідків).

Так що ні, ви не праві. Раніше діти були, вибачте за вираз, ще більш відбиті, ніж зараз. Бо нікого не лякав візит дільничного за проникнення на територію, що охороняється підприємства і крадіжку «металобрухту» (який був зовсім і не металобрухт, а запчастини з латуні). Не лякали погрози вчителів, коли когось ловили чіпляються за бампери автобусів взимку.

Зараз діти якраз більш домашні та ізольовані від зовнішнього світу, і, повірте, це добре. Не найкраще, що можна їм дати, але тим не менш. З двох зол все-таки вибирають менше. І нехай вже краще це буде не дуже улюблена дитиною бабуся, задирака в літньому таборі або ненависний режим дня, ніж місяць літніх канікул в лікарні зі зламаною ногою або постановка на облік у дитячій кімнаті міліції.