А шапочка де?

168

Ой, таки не подобається мені за схожість з реальним життям анекдот: «Це ви нашого Мойшу з річки витягли? А де його шапочка?»

Їхав в самий злива по робочих справах, побачив тітку, в якої зламався парасолька. Зупинився, посадив, підвіз до метро, і в подяку отримав тільки козячу морду, що не до пункту призначення. Я ж буржуй на колесах, посеред робочого дня просто так покататися поїхав, нікуди не поспішаю — що мені варто довезти її з Кузьминок до Новослобідський?

Знайома подзвонила в істериці: не встигає підготувати урок з англійської. Мені не шкода, перевів їй шість сторінок, поки сидів на роботі. Залишився винен: «Чому на абзаци не розбив? В оригіналі все по-іншому, як я потрібне місце знайду?»

Одного терміново знадобилася велика сума, а у мене всього п’ять штук вільних. Залишився з таким відчуттям, ніби й не віддав йому останні гроші, а сам повинен залишився.

Мати працює на «швидкій». Чотири дні тому доставили літню тітку. Зник на зупинці, і два молодих хлопця майже півгодини до приїзду «швидкої» тримали тітку на непрямому масажі серця, ніж, власне, життя їй і врятували. Мати їх бачила. Одному довелося самому укол робити — перенервував, у другого руки не піднімалися і куртка (не сорочка!) промокла від поту. Тітка вже домашній хавчик лопає, а жалісливі родичі хочуть знати, чи не залишилося координат рятівників. Не подякувати — на лікування струсити: влаштували тітоньки тріщину в ребрі в процесі реанімаційних заходів. І навіть запевнення, що професійний медик був би не настільки делікатний і пару ребер зламав як пити дати, не працюють…

Люди, задовбали! Будьте людьми! А допомагати вам — просто страшно.