Не йди, побудь зі мною

53

Так, очевидно — криза. Помирають хороші магазинчики і кафе, майстерні та інші компанії. Йдуть європейські марки одягу.

Центр міста, мало місць, де можна поїсти нормальної здорової їжі. Приходиш — кафешка на фуд-корті, де можна було поїсти нормального супу, зникла, другий місяць на їх місці рекламний плакат. Ех, а якби вони швидше гріли їжу в обідній час і не потрібно було чекати 15 хвилин, все було б інакше. Ну, хоч би перед закриттям листівки залишали за навколишнім банкам і вузам — планктону є ніде, вони і не здогадуються шукати доступну їжу в кінотеатрі. В трамвайний парк ходять обідати за три квартали, у черзі стоять.

Кожен місяць мені приносять з університету безкоштовний журнал «Машини і механізми» — цього разу зі словами, що потрібно після прочитання віднести назад на стійку. Я вже й готова підписатися на улюблений журнал, але, може, все не так погано? У мене тривога: а раптом теж тихо помруть?

Йдуть марки одягу з великих магазинів: не купують! Тоді де залишки зимової колекції, чому тільки літо на полицях? У нас зима не як в Європі, ще пару місяців холодно.

Слухайте, якщо вас так тягне вмирати, будь ласка, хоча б спробуйте не робити це безсловесно. Може бути, ви ще комусь дуже потрібні.