Квиток, до ноги!

32

Зайшовши на станцію метро «Тульська», я зрозуміла, що мені потрібно купити квиток, і встала в кінець черги з п’яти чоловік. Позаду мене перебували автомати, що продають квитки на одну-дві поїздки, і співробітниця метрополітену, яка допомагає всім бажаючим ними скористатися. В касі працювало всього одне вікно, але черга терпляче чекала.

Ззаду я почула німецьку мову. До касі підходила сім’я гостей з Німеччини: тато, мама і двоє дітей-підлітків. Одягнені вони були дуже стильно і дорого.

Та сама співробітниця метро кинулася до гостей і на цілком стерпному англійською уточнила, скільки поїздок їм потрібно. Потім вона провела їх в самий початок нашої черги, відштовхнула стоїть біля віконця каси дівчину і улесливо купила їм десять квитків по одній поїздці кожен. Я промовчала, хоча і вважала, що, будучи вагітною, маю більш високий пріоритет, проте нахабніти не стала.

Але ось німецьке сімейство піЕкшн шло до турнікету. Глава сім’ї став прикладати по одному билетику, пропускати кожного члена своєї родини і… кидати використані квитки на підлогу поруч з турнікетом!

Я була просто приголомшена. Урна перебувала за турнікетом у трьох кроках. І після цього русофоби сміють верещати, що росіяни — свині, а в Європі всі виховані та охайні! Цей, з дозволу сказати, людина смітив в моєму місті абсолютно без докорів совісті, з легкою посмішкою. Але це півбіди. Та співробітниця метро, яка хвилину тому їм допомагала біля каси, стояла і милувалася. Їй навіть у голову не прийшло зробити зауваження!

Відстоявши чергу і купивши свій заслужений квиток, я поспішила за цими свинями, щоб плюнути в обличчя, але не встигла. Залишилося тільки подивуватися їх сміливості та нахабства: припереться в Росію напередодні дня великої перемоги над Німеччиною, та ще й вести себе так, як ніби перемогли все-таки вони.