Аргументуй і не лізь

302

Я дівчина, і два рази в тиждень я одягну військову форму. Батько вирішив, що «зайвим нічого не буває», а я в потрібний момент не змогла чинити опір. Взагалі, дивно, що дівчата роблять на військових кафедрах в університетах, але я не про це.

Так от, йду я на цю свою військову кафедру взимку -15 у військовій камуфляжній формі. А зверху — коротка норкова шуба. Ви не повірите, але іншого зимового верхнього одягу у мене просто немає, чесне слово. Є ще лижна куртка, але вона біла і зовсім вже лижна.

Бушлат у нас по формі не передбачено, так як всі заняття і побудови проводяться в приміщенні, а військові збори — виключно влітку. Бушлат можна, звичайно, купити, але це була б марна трата грошей і виключно з естетичних, а не обов’язкових мотивів.

Так от, підходить до мене незнайома жінка, зупиняє — і з ходу:

— Ти взагалі в дзеркало себе бачила?! Ти що напнула на себе? Це ж ганьба нації який! Захисники, теж мені…

Я, витягаючи навушники (через них чути було вигуки), пояснюю: мовляв, так і так, бушлат у нас не передбачений формою, а коштує чималих грошей, і купувати його просто так нераціонально.

Вона не здавалася:

— Так що тепер, ганьбити нашу країну?

Жінка була пристойного вигляду. Не баба, не загнана бухгалтерка або продавщиця, не собачниця, не з рожевою помадою і навіть з природним кольором волосся.

Я їй кажу:

— Тоді купіть мені бушлат. Мені шкода своїх грошей, я б їх на більш корисні потреби використала, а от якщо ви мені його подаруєте, буду носити. Чесне слово.

Вона не просто залишила мене, немає. Вона цокнула і помахала головою, бурмочучи щось із серії «дожили» і «раніше такого не було».

Не осуджуйте, не розібравшись!